Історія Григорія Тарасовича – нашого бенефіціара із Гуляйполя

Його шлях як митця розпочався з 5 років у підготовчій групі до школи, доки інші діти виконували у зошитах прописи – Григорій малював квіти. У школі завжди оформлював усі стінгазети, а вже у 80-х роках, навчаючись в інтернаті, почав займатися випалюванням ікон. Так як їх використання тоді заборонялося, тож основним напрямком та заробітком стали портрети, які малювалися або випалювалися з фотографій. У роки Перебудови така діяльність втратила актуальність, тож аби мати змогу утримувати родину (а на той час вже на світ з’явився первісток) довелося взятися до оформлення пам’ятників. У роки Незалежності знову прийшов час на замовлення портретів, одного разу навіть надійшло замовлення на портрет президента Кучми, який пізніше йому і подарували.

Але у творче життя Григорія Тарасовича втрутилася війна… Навесні у 100 метрах від його дому потрапив снаряд, на щастя вдома на той момент нікого не було, але у будинку вибило вікна та тріснуло скло на іконі, тож вирішили пакувати речі та виїжджати до Запоріжжя, прихопивши образ Богоматері з собою.

До Карітасу Григорій Тарасович звернувся спочатку влітку за проектом компенсації на оренду житло, а у листопаді, після відкриття реєстрації на екстрену грошову допомогу, вже подав заявку на її отримання. Після спілкування з художником, наші соціальні працівниці запросили його провести творчий майстер-клас для родин, що втратили близьких на війні, захід залишив по собі лише приємні враження як у учасників, так і митця.

Особливе місце у доробку художника посідають сюрреалістичні картини з рослинними та анатомічними мотивами, за словами автора – це його унікальний стиль, а у планах написати ще декілька таких полотен і влаштувати власну виставку. Віримо, що саме так усе і буде, а ми у свою чергу обов’язково завітаємо на неї, аби підтримати нашого талановитого бенефіціара.