Мирні мешканці, яким вдалося вирватися з пекла військових подій у рідних містах, намагаються повернутися до спокійного життя післе переселення.
Опинившись у край складних життєвих обставинах та розпачі, люди потребують та шукають допомоги.
Як свідчать мешканці, які вже не вперше екстрено евакуйовані з населених пунктів, що постійно підвергаються руйнівним обстрілам, у новому місті-прихістку вони згадують про Карітас, як про організацію, що завжди є поруч.
Історії переселення дуже сповнені суму та сліз, а розповіді-згадки та слова подяки фахівцям команд благодійників Карітасу торкаються найглибших струн нашої душі…
***
п.Людмила з чоловіком – корінні мешканці с.Новотроїцьке Волноваського району. Мали власний будинок – місце, яке надавало життєві сили і відпочинок від виру подій, в стінах якого панували затишок і злагода. А у дні війни – став захистом, прикриваючи у своєму підвалі подружжя.
«Після початку російського вторгнення на українські землі наше життя опинилося під загрозою. Невщухаючі обстріли вимусили нас перебували у підвалі свого будинку два тижні. Населений пункт зазнав гуманітарної катастрофи: не було зв’язку, електроенергії та водопостачання. Все перебито та понівечено. Закінчувалися запаси продуктів та води у діжці. З-під обстрілів нас забрав син, який у ще 2016 року з донькою оселився у Запоріжжі. У чому були – у тому і приїхали», – згадує жахливі події пані Людмила.
«Моя родина вже колись відчула тепло і турботу Карітасу, бо ще у рідному селі отримувала допомогу від фахівців фонду. Тому, коли я увімкнула мобільний телефон, щоб знайти інформацію про можливу допомогу, на мапі висвітилися всі Карітаси на території України. Я одразу побачила необхідні контакти фонду у Запоріжжі і зателефонувала».
***
п.Олена з чоловіком, маленькими дітьми та мамою приїхали з Волновахи після того, як родина провела сім днів у підвалі лікарні, ховаючись від постійних обстрілів.
«Розриви артснарядів кожного дня ставали все ближчими, руйнувавши місто на очах. Міська адміністрація спочатку евакуювала нас до м.Покровськ, звідки родич перевіз до с.Григорівка, що на Запоріжжі. Але і там ми не відчули себе у безпеці. Тому було прийняте рішення про переїзд до міста», – розповідає жінка.
У Запоріжжі на останні гроші родина вийняла житло у багатоповерховому будинку. На нових мешканців звернула увагу сусідка, яка, дізнавшись історію родини, запропонувала всебічну підтримку, у тому числі поділилася контактами Карітасу у Запоріжжі.
Для родини п.Олени за 8 років це друге вимушене переміщення. До 2014 року родина мешкала у рідній Ясинуватій, що на Донеччині, але жахливі події змусили родину переїхати до Волновахи.
***
«Коли у Волновасі все почалося, аби вберегти своє життя, ми ховалися від обстрілів у підвалі, який став для моєї родини єдиною домівкою напротязі 8 днів. Через важку ситуацію в місті ми вирішили переїхати до родичів в Гуляйполе. Але вийшло так, що ми з одного підвалу опинилися в іншому, бо по Гуляйполю противник застосовував артилерійські удари. Не гаючи часу, ми знову вирушили на пошуки безпечного тимчасового прихистку. Друзі сина запропонували житло у Запоріжжі. Тому ми зараз тут. Ми дуже вдячні мешканцям міста за їх небайжужість та гостинність», – такими словами почав свою історію пан Олег.
Опинившись без одягу та необхідних речей, продуктів та ліків, родина дізнавалась чи є у місті Карітас.
«Про Карітас дізнався з початком подій на Донбасі у 2014 році, коли покинув рідний Донецьк та переїхав у Дніпро. Тоді нас дуже підтримав місцевий Карітас. Я звеликою вдячністю згадую благодійників, з якими мене звела доля. Приїхавши до Запоріжжя, теж почав шукати представництво фонду, бо був впевнений у тому що воно тут є».
Фахівці благодійного фонду допомогли постраждалим громадянам, надавши необхідні продовольчі та промислові товари, засоби гігієни та теплий одяг.