До Церкви святого Володимира Великого я підійшла спекотним п’ятничним днем. Мала відвідати дитячий християнський табір. Дітей на майданчику не було видно, тож я спитала у жінки, яка хазяйнувала у підсобному приміщенні, чи можу зайти до церкви? чи не там діти?
– До церкви можна завжди. Діти там, заходьте. Ми ж приготували обід та на них чекаємо…
І я зайшла. У церкві звучала молитва за Україну. Дитячі голоси впевнено доповнювали мелодію дорослих голосів.
“Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти…”
”Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа”.
Науки, якими займалися діти під час роботи християнського табору у Церкві святого Володимира Великого минулого тижня – прості та радісні.
Спочатку я побачила рухливі ігри у затінку – бігали усі, і малі, і підлітки.
Побачила робочий куточок, де можна було художньо оздобити будь-яку ідею та лежали малюнки та листівочки.
Побачила на огорожі білісінькі фартушки та шапочки для кулінарних вправ, які полюбляють діти. Бо декілька раз вони питали аніматорку Іру: коли ж готуватимемо? Скоро!
А на майстер-класи в цей час дзвіночком збирала дітей сестра Єлизавета: дзень-дзелень!
Готуються на театральну локацію у парк. Несуть каремати. Шукають та знаходять сценарій. Дорогою бідкаються, що забули роль. “Я повторила два рази, і досі нічого не пам’ятаю”, – каже біляве дівча. А потім, на галявинці, із сестрою Єлизаветою по черзі перехоплюють хід «вистави», виразно читаючи з листочків свою роль… І ця дівчинка також.
У приміщенні церкви готують разом із сестрою Лукією програму, яка невдовзі покажуть своїм батькам. А поки триває репетиція: як і коли піднятися, де бути до початку святкової ходи, як вийти, як рухатися і в якому порядку… як тримати руки [“це ж голуби миру!”], як хлопчикам вправлятись із сопілками. Сестра Лукія показує діткам кожен рух, разом із піснею:
“Вся Земля,
Мов скатертиною,
Розцвіте серед зими.
Буде мир над Україною!
Буде мир і будем ми!”
Тож, коли буде свято, дітки з християнського табору прикрасять його театралізованою піснею.
А через годину в дітей по графіку командні ігри, які організовують їм брати семінаристи. Це для них гарна можливість набігатися, накричатися, насміятися, об’єднатися довкола завдань, здружитися і зрештою забути про труднощі, які переживає вся країна і в тому числі і діти
Все відбувається спокійно, лагідно та весело. Діти врівноважені та радісні, будь-де. У приміщенні церкви, на майданчику поруч, чи у парку, який завдяки постійній увазі Карітас Запоріжжя виглядає охайно та затишно.
“Та …допоки триває табір, з міркувань безпеки не варто оприлюднювати в медіа ресурсах , що тут збираються діти”, – попередила мене сестра Єлізавета.
Тому наводимо фоторепортаж подій минулого тижня, коли вже табір скінчився.
Tags: #християнський. табір