Ці слова співробітникам Карітас Запоріжжя сказала Раїса Андріївна, яка вчора, 15 травня, завітала до нас і гості. Вона хотіла провідати людей, яких запам’ятала із візиту до її оселі, яка постраждала від обстрілів. Команда проєкту малих та середніх ремонтів була рада бачити усміхненою жінку, з якою спілкувались за більш сумних обставин.
Раїса Андріївна привіталася із інженером Євгеном, поговорила із соціальним працівником Тетяною. Занесла лист-подяку за надану їй медичну допомогу, з того радіємо за наших колег з іншого проєкту. Ми, як одна сім’я, працюємо на позитивний результат. .
Мали з нашо гостею невеличку щиру розмову. Розповіла пані Раїса, як працювала медичною сестрою у дитячих лікарнях Запоріжжя, як шанували її лікарі, радячи одна одній, як надійну помічницю.
Згадали – із довічним вже для неї сумом, рідного брата Володимира, якого забрала з життя 30-річним афганська війна.
Ми поговорили про нинішню ситуацію, із надією на Божу підтримку нас усіх.
Щирим зізнанням прозвучав спогад про її матусю – до Дня матері, яка говорила доні: не розповідай людям потаємне, обійми дерево, та з ним поговори…
“А якже розповідати, коли очей не бачиш? Треба, щоб люди один із одним говорили. Треба очі бачіти. І завжди дякувати за добро”.
Вдячні вам, Раїса Андріївна, за доброту вашу. Працюємо заради взаємодопомоги.
Tags: ##Caritaszp ##Карітаc_України ##Карітас_Запоріжжя ##Ремонти_домогосподарств_у_Запорізькій_області ##Ремонтидомогосподарств_Запоріжжя #Caritas_Ukraine