Ми завжди цінуємо щирі історії наших бенефіціарів та дякуємо тим, хто ділиться з нами пережитим досвідом. У війни людське обличчя, і саме через приклади постраждалих родин можна побачити, яких нищівних наслідків вона завдає.
Поспілкувалися з Надією, що отримала у Крітас Запоріжжя сімейний гігієнічний набір. Вона три місяці тому переїхала із Оріхова до Запоріжжя разом із 14-річним сином та 64-річною мамою.
Рішення покинути рідну домівку прийшло до Наді, коли снаряди стали потрапляти безпосередньо на їхню вулицю; родина цілий тиждень жила практично у підвалі будинку.
Зранку того дня, коли було домовлено про від’їзд, Надя підійшла до ліжка сина і ніжно почала його будити, у відповідь на що хлопець прямо у спідньому схопив свої речі і збирався знову бігти до підвалу. Зазвичай, розповідає Надя, у раз повітряної тривоги, вона голосно будила свою родину, цього ж разу — підійшла дуже тихо, але тижні під обстрілами вже привчили сина, що треба швидко брати лише найнеобхідніше і ховатися. Так війна ламає дитячі психіки. Син Наді, навіть через три місяці життя у Запоріжжі, неспокійно реагує на тривоги та постійно поглядає на підвал тимчасового будинку, оцінюючи, чи витримає той у разі попадання.
Зараз родина планує залишатися у Запоріжжя до кінця війни, Надя активно шукає роботу, а її син готується до нового навчального року в онлайн-форматі, що має розпочатися вже у серпні.
На запитання, “як тримаєтесь?”, Надія відповідає, що розраховує лише на себе, вдячна за будь-яку допомогу, намагається завести нових друзів, готує улюблені страви для сім’ї та регулярно порається у городі.
Незважаючи на пережиті страхи, їй дуже не вистачає рідної землі. Нещодавно Надя на дві години повернулася до Оріхова, щоб забрати літні речі і просто “подихати повітрям дитинства”. За три місяці її відсутності руйнування стали ще помітнішими — особливо вразила школа, яка перед війною була відремонтована та обладнана новим комп’ютерним класом та сучасною спортзалою. Тепер там отвори від влучань, розміром у людський зріст, і немає жодного вікна. Однак, героїню не покидає надія, що після війни все швидко відбудується, і її син зможе провести випускний у стінах рідної школи.
Впевнені, що Перемога близько! Підтримуємо одне одного та віримо у прекрасне завтра!
Tags:
Categories:
Новини